Україна в умовах післявоєнного відновлення потребує структурної трансформації національної економіки, що зумовлює перегляд стратегічних орієнтирів розвитку бізнесу для забезпечення його ефективності, стійкості та інноваційності. Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні сутності стратегічних орієнтирів розвитку бізнесу, аналізі сучасних викликів бізнес-середовища та розробленні рекомендацій щодо узгодження державної економічної політики з потребами підприємницького сектору у післявоєнній відбудові.. Для досягнення мети використано системний, порівняльний і структурно-функціональний підходи, що забезпечило комплексний аналіз бізнес-середовища та визначення ключових напрямів розвитку підприємств у післявоєнний період. Визначено сутність поняття «стратегічні орієнтири бізнесу» та систематизовано наукові підходи до його трактування. Зокрема, встановлено, що сутність стратегічних орієнтирів полягає у визначенні ключових напрямів розвитку підприємства, які узгоджують його внутрішній потенціал із викликами зовнішнього середовища. Обґрунтовано стратегічні підходи до підвищення ефективності, інноваційності та стійкості бізнесу в умовах післявоєнного відновлення. Сформульовано рекомендації щодо узгодження державної політики з потребами підприємницького сектору, спрямовані на стимулювання інвестицій, інновацій і структурну модернізацію економіки. Розроблено модель узгодження державної політики з потребами бізнесу, що сприяє підвищенню ефективності, інноваційності та стійкості підприємств. Виявлено основні тенденції розвитку бізнес-середовища та визначено пріоритетні напрями структурної трансформації національної економіки. Результати дослідження можуть бути використані у діяльності органів державного управління при формуванні політики підтримки бізнесу, а також підприємствами – для розроблення стратегічних планів розвитку, орієнтованих на сталий економічний поступ у повоєнний період