Актуальність дослідження зумовлена одночасним поглибленням демографічних дисбалансів у пенсійній системі України та активною цифровізацією світових фінансових ринків, що актуалізує пошук нових інвестиційних інструментів для накопичувального пенсійного рівня. Метою статті було обґрунтування доцільності та умов інтеграції криптовалютних інструментів до системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення України з урахуванням міжнародного досвіду та національних інституційних обмежень. Для досягнення поставленої мети було застосовано методи аналізу й синтезу, порівняльного аналізу, сценарного та структурного моделювання, а також узагальнення міжнародної практики регулювання цифрових активів. Обґрунтовано основні переваги та ризики використання криптовалют у довгострокових пенсійних стратегіях. До переваг віднесено розширення можливостей диверсифікації, потенціал зростання дохідності та доступ до інноваційних фінансових активів. Водночас визначено ключові ризики, пов’язані з високою волатильністю крипторинку, регуляторною невизначеністю, загрозами кібербезпеки та недостатнім рівнем фінансової грамотності населення. Запропоновано інституційно-правову модель поетапного впровадження криптовалют до системи накопичувального пенсійного забезпечення України, яка передбачає нормативне закріплення статусу криптоактивів, обмеження їх частки у пенсійних портфелях на рівні 5-10 %, використання виключно регульованих інструментів (біржові інвестиційні фонди-ETF, трасти), проведення регулярного стрес-тестування, підготовку фахівців недержавних пенсійних фондів, підвищення фінансової грамотності населення та реалізацію пілотних проєктів за участю державних інституцій. Результати дослідження можуть бути використані у формуванні державної політики щодо розвитку накопичувального пенсійного забезпечення, а також під час удосконалення інвестиційних стратегій недержавних пенсійних фондів в умовах цифрової трансформації економіки