Метою дослідження було розроблення системи моделей техніко-економічного обґрунтування доцільності реконструкції підприємств будівельної галузі з урахуванням технічних, інвестиційних, ресурсно- енергетичних, життєво-циклових і ризикових параметрів. У результаті сформовано нормативно-методичну, параметричну, структурну, сценарну та розрахунково-інтегральну моделі оцінювання реконструкційних рішень. Встановлено, що доцільність реконструкції не може визначатися лише кошторисною вартістю або строком окупності, оскільки вона залежить від взаємодії технічної придатності, економічного ефекту, інвестиційної результативності, ресурсно-енергетичної стійкості та ризикового навантаження. Сценарна модель дала змогу зіставити альтернативи не лише за початковими витратами, а й за довгостроковим ефектом, енергоефективністю, вартістю життєвого циклу та рівнем ризику. Сценарне порівняння показало, що збереження поточного стану має найнижчий індекс капітальних витрат – 0,15, але характеризується мінімальним експлуатаційним ефектом – 0,05, низькою енергоефективністю – 0,20 і найвищим ризиковим навантаженням – 0,78. Найвищу методичну доцільність продемонстрував сценарій комплексної реконструкції з цифрово-енергетичним компонентом: індекс технічного оновлення становив 0,92, експлуатаційного ефекту – 0,86, енергоефективності – 0,89, індекс вартості життєвого циклу – 0,76, індекс чистої приведеної вартості – 0,39, а ризикове навантаження знизилося до 0,34. Інтегральне ранжування підтвердило перевагу цього сценарію, який отримав індекс доцільності реконструкції 0,54. Це засвідчило, що найбільш обґрунтованим є сценарій, у якому технічне оновлення поєднується з цифровим контролем, енергоменеджментом, зниженням життєво- циклових витрат і керованим рівнем ризикової невизначеності. Практична значущість полягає у можливості використання запропонованої системи моделей для попереднього вибору доцільного сценарію реконструкції підприємств будівельної галузі України