Метою статті було дослідження проблем експорту України, спричинених блокадою морських портів у період воєнного стану, а також обґрунтування напрямів перебудови логістичних потоків на сухопутні, річкові та мультимодальні маршрути. Методологічною основою дослідження стали системний підхід, методи порівняльного аналізу, статистичного узагальнення, структурно-логічного аналізу та економічної інтерпретації. Інформаційну базу сформували статистичні дані Державної служби статистики України, матеріали державних органів, аналітичні звіти міжнародних організацій, а також наукові праці, присвячені розвитку транспортної логістики, зовнішньої торгівлі та експортної інфраструктури України в умовах воєнних ризиків. Було систематизовано наслідки блокади портів для експортної логістики України та визначено ролі альтернативних транспортних маршрутів у забезпеченні стійкості зовнішньої торгівлі. У результаті дослідження проведено комплексну оцінку трансформації експортної логістики України внаслідок блокади морських портів у 2021-2025 роках. Встановлено, що частка морських перевезень у структурі експортної логістики скоротилася з 72 % у 2021 році до 38 % у 2023 році, тобто на 34 відсоткових пункти. Одночасно частка залізничного транспорту зросла з 15 % до 31 %, дунайських портів – з 5 % до 18 %, автомобільного транспорту – з 8 % до 13 %. Визначено, що переорієнтація експортних потоків забезпечила часткове збереження зовнішньої торгівлі, однак супроводжувалася суттєвим підвищенням логістичних витрат: перевезення залізничним транспортом подорожчали на 25-30 %, автомобільним транспортом – на 30-40 %, річковими маршрутами через Дунай – на 15-20 %. Доведено, що альтернативні логістичні маршрути дозволили підтримати експорт аграрної продукції, продукції гірничо-металургійного комплексу та сировинних товарів, проте їх пропускна спроможність поки не забезпечує повноцінної компенсації довоєнних морських перевезень. Практичне значення результатів полягає у розробленні рекомендацій щодо розвитку мультимодальних перевезень, модернізації прикордонної інфраструктури, розширення потужностей дунайських портів, інтеграції української транспортної системи до мережі TEN-T та підвищення стійкості національної експортної логістики в умовах воєнних і післявоєнних ризиків