Метою статті є виявлення впливу формальних і неформальних інститутів на конвергенцію соціальноекономічного простору транскордонного регіону, а також окреслення напрямів нівелювання основних інституційних бар’єрів, які блокують конвергентні процеси у транскордонному просторі між Україною та ЄС. В якості науково-методичної бази дослідження, виконаного у процесі написання статті, використані положення економічної теорії та напрацювання українських і закордонних вчених з питань інституційного аналізу, регіональної економіки, теорії конвергенції, міжнародних економічних відносин. У процесі написання статті застосовувалися абстрактно-логічний, порівняльний, монографічний та евристичний методи наукового дослідження. Встановлено, що в сучасних соціально-економічних умовах інституційні бар’єри чинять суттєвий обмежуючий вплив на конвергенцію соціально-економічного простору транскордонного регіону між Україною та ЄС. Виявлено, що найбільш вагомими блокуючи чинниками є наявність інституційного вакууму та деструктивна дія низки неформальних інститутів. Акцентовано увагу на тому, що в умовах подальшої активізації євроінтеграційних процесів у транскордонному вимірі економічного співробітництва між Україною та ЄС, інституціоналізація транскордонного простору відіграватиме дедалі вагомішу роль. Запропоновано напрями нівелювання інституційних бар’єрів з метою посилення конвергенції соціально-економічного простору транскордонного регіону між Україною та ЄС. Акцентовано увагу на пріоритетності розвитку науковоосвітньої сфери, необхідності підвищення якості людського капіталу прикордонних територій України, а також на важливості модернізації прикордонної інфраструктури як ключових чинниках конвергенції соціальноекономічного простору досліджуваного транскордонного регіону. До елементів наукової новизни, що міститься у статті, слід віднести здійснене ранжирування інституційних бар’єрів, які обмежують конвергенцію соціальноекономічного простору транскордонного регіону між Україною та ЄС. Практична значущість публікації полягає у формулюванні пропозицій для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо механізмів та засобів удосконалення інституційного забезпечення транскордонного співробітництва між Україною та ЄС з метою вирівнювання пропорцій економічного розвитку прикордонних регіонів України та сусідніх країн-членів ЄС. Подальші дослідження окресленої проблематики доцільно спрямовувати на пошук ефективних засобів нівелювання інституційних дисфункцій у транскордонному просторі між Україною та ЄС, а також на розробку заходів інституційно-організаційного, інституційно-правового та інституційно-управлінського характеру, орієнтованих на посилення конвергентних процесів у транскордонних регіонах за участю прикордонних областей України.