У статті розкрито теоретико-методологічні засади державної політики регулювання зайнятості на депресивних гірських територіях Карпатського регіону України. Мета статті – визначення теоретикометодологічних засад реалізації державної політики зайнятості на депресивних територіях. При обґрунтуванні основних теоретичних і практичних результатів даної статті застосований метод теоретичного узагальнення, системного підходу, методи економічного та порівняльного аналізу. З’ясовано сутність та критерії типологізації депресивних ринків праці за ключовими показниками – рівнем зайнятості гірського населення, масштабами безробіття та рівнем доходів. Виділено два сегменти депресивних локальних ринків праці – традиційні і нові, визначено відмінності між ними та генезис їх формування. Доведено, що вихід із системної економічної кризи економіки гірських територій Карпат зумовлює необхідність підтримки їх з боку держави, оскільки власні ресурси для подолання депресивного стану у цьому випадку значно обмежені. Це вимагає формування з боку держави активного ринку праці з метою забезпечення ефективної зайнятості гірського населення. Запропоновано методичні підходи до формування активного ринку праці та обґрунтовано базові принципи концепції державної політики його регулювання. Визначено зв’язок програм соціально-економічного розвитку гірських територій зі стратегією зайнятості, орієнтацію державної соціальної політики на загальнолюдські цінності, ключовою з яких є право людини на працю, освіту, свободу вибору сфери і місця застосування свого досвіду. Розкрито сутність ефективної зайнятості та механізми її забезпечення. Обґрунтовано необхідність внесення суттєвих коректив у державну політику регулювання зайнятості гірського населення, що полягає у відході від підтримки і боротьби із безробіттям до стимулювання і розвитку сфери докладання праці шляхом формування багатоукладної, диверсифікованої економіки. Запропоновано стратегічні напрями державної політики регулювання зайнятості на депресивних територіях, що включають розробку цільових комплексних програм зайнятості, підтримку ділової активності, інституційне забезпечення регулювання трудових відносин і ринку праці, формування привабливого інвестиційного середовища тощо. Перспективи подальших досліджень можуть бути спрямовані на формування дієвого механізму регулювання розвитком депресивних ринків праці.