У статті обґрунтовано теоретико-методологічні засади інтеграції регіональних господарських систем (РГС), під якими розуміється сукупність сфер економіки регіону, пов’язаних між собою кооперацією, спеціалізацією виробництва, взаємними поставками продукції, замовленнями. Ядро цих систем становлять пріоритетні сфери економіки, функціонування яких викликає мультиплікаційний ефект у суміжних з ними сферах господарювання, створюючи синергетичний ефект у раціональному використанні виробничо-ресурсного та людського потенціалу. Делегування функцій, пов’язаних із соціально-економічним розвитком, на низовий рівень господарювання вимагає визначення регіональних економічних пріоритетів, які, по суті, формують несучу конструкцію РГС. Вибір зазначених пріоритетів не є довільним, оскільки завжди існують стримуючі чинники, що вимагає їх урахування в процесі розроблення регіональної стратегії сталого розвитку. Водночас діють створювальні чинники, навколо яких і формуються регіональні економічні пріоритети. В Закарпатській області це унікальні природні і людські ресурси, які дозволяють формувати регіональну стратегію розвитку із залученням лісової та туристично-рекреаційної сфер, а також сільського господарства. Забезпечуючи поглиблення територіального поділу праці, спеціалізацію та кооперацію виробництва, інтегровані господарські системи шляхом диверсифікації виробництва, вдосконалення організації управління з розвинутими функціями маркетингу створюють підґрунтя для комплексного використання місцевих ресурсів, застосування маловідходних і безвідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, загалом сталого розвитку регіону.