В науковій праці викладено результати дослідження аналізу стратегії соціальної відповідальності туристичного підприємства, яка базується на врахуванні потреб та очікувань різних зацікавлених сторін з метою підвищення власної конкурентоспроможності на основі мінімізації можливих конфліктів інтересів та ризиків. Актуальність формування концепції соціальної відповідальності на підприємствах туристичного бізнесу обумовлена необхідністю керуватися не тільки стандартами, фінансовими показниками, але і суспільними інтересами, вимогами сталого розвитку, дотриманням бізнес – етики та ін. Ця позиція обумовлена тим, що туризм – це вид економічної діяльності зі значною соціальною спрямованістю, оскільки спрямований на задоволення потреб людей і підвищення якості життя населення. Мета статті полягає в аналізі та оцінюванні туристичного ринку України, а також у виробленні стратегічних підходів до удосконалення функціонування ринку з урахуванням соціальної відповідальності, яка має на меті якісне покращення зовнішнього для компанії або організації середовища. Підприємства сфери туризму знаходяться на початковій стадії розробки та впровадження соціальної відповідальності, що обумовлено неоднозначним трактуванням її сутності та неоднозначності сприйняття менеджментом туристичних підприємств. З цих позицій досліджено дефініцію «соціальна відповідальність», які застосовуються підприємствами США та Європи. Встановлено, що соціальна відповідальність у США пов’язана з програмами волонтерства працівників та благочинністю. У Європі соціальна відповідальність трактується як концепція врахування соціальних та екологічних аспектів у діяльності бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між різними зацікавленими сторонами. Головними напрямами соціальних програм в туристичному бізнесі є: сумлінна ділова практика; заохочення та мотивація персоналу; соціально-відповідальна реструктуризація; природоохоронна діяльність та ресурсозбереження; соціально-відповідальне інвестування за напрямами реалізації соціальної політики компаній, що діють з дотриманням економічних та етичних норм; посилення дієвості місцевого самоврядування як каталізатора для здійснення внеску у розвиток місцевої громади.