Вивчення джерел наповнення і напрямів використання державної скарбниці за козацьких часів набуває особливої актуальності, адже дозволяє з’ясувати, чи здійснювався цей процес на українських землях хаотично, або ж мав виразну упорядкованість. Мета дослідження полягає у розгляді особливостей формування та функціонування фіскального механізму на українській території у козацьку добу (ХVІ–XVІІI ст.). Специфіка наукових завдань, що становлять предмет дослідження, вимагала використання комплексу спеціальних методів (філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових), застосування яких допомогло проаналізувати історичні аспекти розвитку фіскального механізму у період існування Запорізької Січі та Гетьманської держави. Під час дослідження з’ясовано специфіку функціонування складових фіскального механізму, зокрема доходів і видатків козацьких держав. Встановлено, що за козацьких часів доходи державної скарбниці здебільшого формувались із податкових джерел, а також надходили від господарської, судової, військової та торговельної діяльності держави. Існували і специфічні доходні інструменти фіскального механізму, зокрема «ралець». У Запорізькій Січі до доходів державного скарбу належало грошове і матеріальне утримання від інших держав, а у Гетьманщині частина державних потреб задовольнялась за рахунок державних повинностей. Крім того, у Гетьманській державі були встановлені окремі податки на утримання церкви та духовенства. Виявлено, що у козацьку добу видатки державної скарбниці зазвичай спрямовувались на утримання козацької (гетьманської) адміністрації, забезпечення військових потреб та фінансування церкви. Із посиленням військово-політичного тиску сусідніх польської та російської держав, фіскальний механізм козацьких держав втрачав свою незалежність і набував характеристик держав-загарбників. Практична цінність дослідження полягає у тому, що проведений історичний аналіз дозволив з’ясувати основні засади функціонування фіскального механізму за козацьких часів, елементи якого можуть бути запроваджені і в сучасних умовах.