Економіка екосистем та біорізноманіття як глобальна ініціатива у межах Програми ООН з охорони навколишнього середовища підкреслює важливість застосування системного підходу до оцінювання природних ресурсів та необхідність впровадження нових форм економічного зростання, що забезпечить сталий розвиток підприємств. Наявні практики господарювання сільськогосподарських підприємств, такі як монокультура, створюють постійне одноманітне навантаження на ґрунти та призводять до зменшення вмісту гумусу, сприяють ерозії, проте залишаються високоприбутковими. Зміна форм економічного зростання на користь впровадження сталих практик на зразок органічного виробництва, сталої інтенсифікації, ековиробництва потребує відповідних джерел фінансування, високого рівня екологічної свідомості та комплексних методик оцінювання еколого-економічних чинників. Метою дослідження є обґрунтування методичного підходу до комплексної оцінки еколого-економічної диверсифікації підприємства на основі принципів сталого розвитку, що дозволяє врахувати рівень різноманіття вирощуваних культур у взаємозв’язку зі структурою товарної продукції. Для досягнення мети були використані дані діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області, а також монографічний, графічний та статистичний методи дослідження. Аналіз та обробка даних здійснювалися за допомогою спеціалізованих програм Microsoft Excel та Statistica 10. У роботі представлено розроблений та апробований коефіцієнт еколого-економічної диверсифікації, що дозволяє оцінити рівень агробіорізноманіття посівних площ та товарної продукції сільськогосподарських підприємств за результатами господарювання за 2019 рік. В основу коефіцієнта покладена теорія інформації в контексті застосування індексу Шеннона-Уівера. Унаслідок пошуку залежності між коефіцієнтом еколого-економічної диверсифікації та прибутком у розрахунку на 1 га, твердження щодо поступової втрати прибутковості під час зростання кількості видів вирощуваних сільськогосподарських культур підтверджено. Проте існують підприємства, які під час розширення структури посівних площ утримують прибутковість. Практична значимість отриманих результатів полягає в оцінці можливості адаптації структури посівних площ до ринкових умов із урахуванням екологічних та економічних чинників