В умовах посилення глобальних екологічних викликів, пов’язаних з антропогенним деструктивним впливом на навколишнє природне середовище, актуальності набуває біоекономічний напрям сталого розвитку в поєднанні із замкнутим циклом виробництва, розвиток якого дасть змогу подолати дисбаланс еколого-економічної системи та мінімізувати навантаження на довкілля. Тому метою наукового дослідження є комплексний розгляд передумов становлення категоріального апарату щодо поєднання зелених концепцій сталого розвитку, зокрема обґрунтування теоретико-методологічних засад інтерпретації принципових ознак циркулярної біоекономіки задля формування власного бачення проблематики. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи теоретико-емпіричного характеру, зокрема індуктивний і дедуктивний, евристичний метод, графічний, аналізу і синтезу тощо. На емпіричному рівні наукового дослідження використовується описовий, порівняльний та метод спостереження. Теоретичний рівень наукового дослідження охоплює історичний, абстрактно-логічний, гіпотетичний, метод формалізації як прояв логічного мислення та теоретичне узагальнення для сформулювання підсумків проведеного дослідження. У статті систематизовано думки провідних науковців щодо позиціонування циркулярної та біоекономіки, виокремлено схожості та відмінності в процесі поєднання концепцій, ідентифіковано принципові родові та видові їх ознаки, встановлено комплементарні взаємозв’язки задля генерування авторської позиції та формулювання власного бачення проблематики циркулярної біоекономіки. Практична цінність проведеного дослідження полягає у науковому обґрунтуванні термінологічної платформи проблематики циркулярної біоекономіки. Подальші дослідження націлені на розробку критеріальних характеристик регулювання біоекономічної системи з подальшою апробацією результатів