Організація ресурсного забезпечення потреб Збройних Сил України є важливим повсякденним завданням, що пов’язане з розподілом матеріальних засобів за об’єктами призначення. За умови достатньої ресурсної бази та другорядності чинників часу, швидкості, черговості постачання засобів, ресурсне забезпечення здійснюється за принципами «за потребою» і «за можливістю». Однак у практиці ресурсного забезпечення потреб Збройних Сил України з урахуванням обмежених ресурсних можливостей національної економіки, і інших подібних завдань, як правило, доводиться діяти в умовах кількісних і якісних обмежень ресурсної бази, і, до того ж, в умовах вимог до скорочення часу здійснення ресурсного забезпечення з урахуванням пріоритетності об’єктів призначення ресурсів, різного рівня їхньої початкової ресурсної забезпеченості. Метою статті є пошук найкращого, раціонального і, навіть, оптимального за певними ознаками розподілу ресурсів за трьома варіантами умов діяльності: визначеність, невизначеність і ризик у прийнятті управлінських рішень. На підставі аналізу наявних методів нелінійного програмування в задачах розподілу, виходячи з умови збереження математичної коректності і доступності до практичного використання, в статті наведено порядок застосування методу максимального елементу. Запропонований підхід до оптимізації задачі розподілу розглянуто на прикладі можливих варіантів розподілу рівноефективних засобів ресурсу між об’єктами ресурсного забезпечення. Варіанти відрізняються значеннями важливості об’єктів і рівнями початкової забезпеченості у відносних одиницях на момент прийняття рішення щодо розподілу ресурсів у процесі ресурсного забезпечення деякого кінцевого завдання управління. Наведена в статті методика може застосовуватись у процесі планування та прийняття рішень, пов’язаних із розподілом ресурсів в організаційних системах військового та цивільного управління з урахуванням важливості та початкового стану забезпеченості об’єктів призначення у разі обмежених можливостей розпорядника ресурсу