Метою дослідження було оцінювання ефективності державних стратегій сприяння зайнятості молоді за умови цифрової трансформації економіки. Методологічна основа включала аналіз статистичних даних міжнародних організацій, контент-аналіз стратегічних документів та онлайн-опитування 512 респондентів. У дослідженні було використано порівняльний підхід, що передбачає аналіз досвіду Казахстану, Європейського Союзу, України, Грузії та Молдови. Проведене опитування молодих фахівців виявило статистично значущі відмінності у рівні цифрових компетенцій у цих країнах: 7,8 бала за 10-бальною шкалою в Європейському союзі та 6,3 бала в Грузії, Молдові та Україні (U = 4 890, p < 0,01), що підтвердило наявність сталого розриву у цифровій підготовці та можливостях інтеграції на ринок праці. Вищий середній бал цифрових навичок та частка позитивних оцінок державних заходів підтримки в країнах Європейського Союзу (62 % проти 38 %; t(310) = 4,21, p < 0,001; χ² = 24,7, p < 0,001) вказують на синергетичний ефект поєднання розвиненої цифрової інфраструктури, освітніх ініціатив та інституційних механізмів супроводу зайнятості. Встановлено сильну позитивну кореляцію між цифровими навичками та зайнятістю в цифровому секторі (rₛ = 0,62, p < 0,001). У країнах Європейського Союзу цифрові компоненти інтегровані у 90 % стратегій, заходи інституційної підтримки у 80 %, інтеграція освіти та цифрової економіки в 73 %; у Грузії, Молдові та Україні ці показники становили 60, 45 та 33 % відповідно. Це вказує на фрагментарність підходів та наявність бар’єрів, включаючи брак практичних навичок, обмежений доступ до цільових стажувань та слабку інтеграцію освітніх програм із цифровими секторами економіки. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні пріоритетності системного розвитку цифрових навичок, інтеграції освітніх та трудових траєкторій, розширення програм грантової, субсидної та психологічної підтримки для формування сталої зайнятості молоді у цифровій економіці