Метою статті є розкриття можливостей впровадження інноваційної моделі стійкого розвитку економіки у теперішніх умовах трансформаційних змін. У даній роботі застосування діалектичного методу дало можливість вивчити явища глобалізаційного процесу, що відбуваються, їх роль у сучасному розвитку суспільства. Цільовий підхід, в межах комплексного, виявив залежність стійкого розвитку від принципів інноваційної спрямованості господарських відносин. Статистичний і порівняльний аналіз дали змогу проаналізувати взаємозалежність інноваційної та фінансової складових формування науково-технічного прогресу, як основоположні частини інноваційної моделі розвитку. Охарактеризовано процеси глобалізації, як значимі світові тенденції, обумовлюючі спрямованість економічного розвитку планети. Позначена роль держави у проведенні фундаментальних змін, її функціональне призначення і спрямування у нових умовах господарювання. Показані світові тенденції нерівномірності економічного розвитку, які посилюються, що загострює нерівномірність розповсюдження нових технологій, знань, що призводить до розшарування населення планеті. Розкрито існуючі проблеми підприємств, що не дають їм можливості змінити теперішній стан, впроваджувати нововведення, модернізацію, активно виходити на світові ринки. Проаналізована практика підтримки розвитку економіки країн азійсько-тихоокеанського регіону, правове забезпечення, форми підтримки, фінансову складову господарської діяльності. Визначені особливості діяльності венчурних компаній, показана інтенсивність фінансування досліджень у розвинених країнах. Виявлені співвідношення витрат держави й підприємців при здійсненні інноваційних проектів, інтенсивність вкладень на дослідження і розробки. Розглянуто особливості рівня наукоємності в Україні, її потреби у фінансовому забезпеченні науково-технічного прогресу, політика державної підтримки конкурентоздатності національних підприємств, показано напрями адресного стимулювання фінансових вкладень. Обґрунтовано механізми та підходи поліпшення економічних результатів перспективних секторів української економіки, запропоновано можливості розширення послуг фінансового ринку, як нову форму системоутворюючих фінансових відносин. Розкрито заходи державної підтримки перспективних видів діяльності для процесів відтворення вітчизняної економіки. Впровадження інноваційної моделі розвитку дозволить провести трансформаційні зміни у механізмі господарювання у руслі дії економічних законів, спираючись на сполучення теоретичного і емпіричного підходів, що обумовлює напрацювання нових наукових знань, зумовлюючи тим самим перспективи подальших досліджень.