Вивчення джерел наповнення і напрямів використання княжої казни та їх вплив на розвиток інвестиційних процесів за часів Київської Русі набуває особливої актуальності, адже дозволяє з’ясувати, чи здійснювався цей процес на українських землях хаотично, або ж мав виразні правила і порядок. Мета дослідження полягає у розгляді особливостей формування та функціонування фіскального механізму регулювання інвестиційних процесів на українській території за княжих часів (ІХ–XIV ст.). Специфіка наукових завдань, що становлять предмет дослідження, вимагала використання комплексу спеціальних методів (емпіричних, теоретичних, теоретико-емпіричних), застосування яких допомогло проаналізувати історичні аспекти розвитку фіскального механізму та його впливу на здійснення інвестицій у період існування Київської Русі. Під час дослідження з’ясовано специфіку функціонування складових фіскального механізму, зокрема доходів і видатків княжої казни. Встановлено, що у Давньоруській державі доходи княжої казни здебільшого формувались із податкових джерел, а також надходили від господарської, судової, військової та торговельної діяльності держави. Виявлено, що видатки княжої казни спрямовувались на забезпечення не лише державних потреб, а й особистих потреб князя та його дружини. Визначено, що існували й додаткові джерела забезпечення державних потреб, зокрема натуральні повинності. Із приходом монголо-татар на українські землі, фіскальний механізм зазнав змін, адже завойовники запровадили власні податкові платежі, які збирались на задоволення потреб Золотої Орди. Видатки бюджету монголотатарської держави реального впливу на інвестиційний розвиток українських територій не здійснювали, адже забезпечували виключно потреби держави-завойовника. Практична цінність дослідження полягає в тому, що проведений історичний аналіз дозволив з’ясувати механізм впливу фіску на інвестиційні процеси у Київській Русі, елементи якого можуть бути запроваджені і в сучасних умовах. Такий вплив здійснювався за рахунок пільгового оподаткування, запровадження інвестиційно орієнтованих повинностей і виділення коштів із княжої казни.